Спогади написано наприкінці 1940-х— поч. 1950-х років за гарячими слідами пережитого, з використанням записів, дивом винесених із тюрми. Надруковано після смерті автора, вже у 21 ст.

Автор цих безцінних свідчень, сам родом із селян, волею долі опинившись у лавах войовничих гнобителів свого стану, робив успішну кар’єру. Належачи до партійно-радянської номенклатури, він володів різнобічною інформацією про становище в суспільстві. Поступово прозріваючи, Д. Гойченко напружено вдивлявся і аналізував усе побачене й пережите. Це зробило його мемуари справжньою енциклопедією трагічного українського буття епохи Голодомору.