Дослідниця зосереджує увагу на житомирському регіоні. Поєднуючи німецькі та радянські архівні документи, щоденники, мемуари та особисті свідчення, дає оцінку нацистської колонізації, окупаційної політики та Голокосту в Україні.

Хоча нацистська верхівка черпала колоніальні амбіції з європейських моделей, загарбання України нацистами, як демонструє В. Лауер, було безпрецедентною спробою побудови імперії, в якій насилля, расизм, антисемітизм та мілітаризм проникли в усі аспекти щоденного життя. Житомирщина, важлива платформа для нацистської верхівки, слугувала також місцем для створення Гіммлером експериментальної колонії етнічних німців у Геґевальді, де кампанії знищення та геноциду проводились «в ім’я прогресу».

«Управлінці» середнього рівня, як показує В. Лауер, відігравали основну роль у здійсненні масових убивств. Авторка персоналізує місцевих жителів, що брали участь у злочинах, спостерігали за ними, отримували від них зиск, а також борців спротиву. Вона показує, що дії нацистів у регіоні еволюціонували на основі імперської зверхності та амбіційності, ненависті до євреїв, слов’ян та комуністів, кар’єризму та прагматизму, жадібності та страху.

У своєму аналізі В. Лауер переносить увагу із самої Німеччини на східні аванпости Райху, де режим відверто виявив свої головні погляди та цілі.