Український погляд на історієписання Другої світової війни, на необхідність формування європейської перспективи для аналізу тогочасних подій, на повернення суб’єктності спільнотам і людям, які були привласнені чужими історичними наративами.

В першому нарисі розглядаються проблеми зміни методологічної оптики дослідження Другої світової війни. Другий нарис відображає стан безперервної війни як складової політики радянської влади в 1920–1930-ті роки. Третій представляє аналіз схожості та відмінності окупаційних режимів на українських землях кінця 1930–1940-х рр. У четвертому нарисі прослідковуються взаємини між радянською державою та різними спільнотами після війни, коли влада формувала запобіжники для усіх видів соціальної та національної солідарності.