Розглянуто, як постала та функціонувала львівська історична школа Михайла Грушевського. Відтворено її історіографічні образи, проаналізовано евристичний потенціал залучених джерел. Реконструйовано структуру та персональний склад школи; показано особливості комунікативних практик, з’ясовано питання лідерства та психологічного клімату, проблему рецепції молодими істориками творчості вчителя. Простежено трансформацію вироблених М. Грушевським схоларних традицій в роки Першої світової війни та у міжвоєнний час. Досліджено внесок галицьких учених у випрацювання різнопланової конкретно-історичної проблематики.